Слова на букву К (1849) Словник іншомовнихслів
На главную О проекте Обратная связь Поддержать проектДобавить в избранное

  
Е.СЛОВО →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на букву К (1849)

< 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>
КЕНАФ
кенаф; ч. (перс.) бот., с.г. однорічна трав'яниста рослина родини мальвових. Походить з Південної ...
КЕНГУРУ
кенгуру; ч. або ж. (англ., з австрал. мов) зоол. травоїдний сумчастий ссавець з довгими задніми і ...
КЕНДІ
(швед.) валянки.
КЕНДИР
кендир; ч. (тур., клоччя, конопля) бот. рід багаторічних трав'янистих або напівкущових рослин ...
КЕНОТАФ
кенотаф; ч. (гр., від порожній і могила) надгробний пам'ятник, споруджений не на місці поховання ...
КЕНОТРОН
кенотрон; ч. (гр., порожній і (елек)трон) двоелектродна електронна вакуумна лампа (діод), ...
КЕНТАВР
кентавр; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології химерна істота з кінським тулубом і людською ...
КЕРАМІКА
кераміка; ж. (гр., гончарство) 1. Виготовлення гончарних виробів з природних глин; гончарне ...
КЕРАМІТ
(гр., черепиця) випалена цегла-брущатка.
КЕРАМЗИТ
керамзит; ч. (гр., глина) пористий матеріал у вигляді гравію, щебеню або піску, який виробляють ...
КЕРАМЗИТОБЕТОН
керамзитобетон; ч. (керамзит та бетон) легкий бетон, де заповнювачем є керамзит, а в'яжучим ...
КЕРАРГІРИТ
кераргірит; ч. (гр., ріг і срібло) мінерал класу самородних металів, бурого, жовтуватого, ...
КЕРАТИНИ
(гр., ріг) білкові речовини з групи склеропротеїдів. Головна складова частина утворів, що ...
КЕРАТИТ
кератит; ч. (гр., ріг) запалення рогівки ока; виникає при ушкодженнях рогівки, а також як ...
КЕРАТОПЛАСТИКА
кератопластика; ж. (гр., ріг і пластика) пересадка рогівки ока з метою повернення зору при більмах.
КЕРАТОФІР
кератофір; ч. (гр., ріг і (пор)фір) магматична гірська порода, що складається з дрібнозернистої ...
КЕРБЕЛЬ
кербель; ч. (нім., гол.) два види рослин родини зонтичних. Поширені в Європі. К. листковий ...
КЕРВЕЛЬ
кервель; ч. (нім., гол.) два види рослин родини зонтичних. Поширені в Європі. К. листковий ...
КЕРМЕТИ
(кер(аміка) і мет(ал)) матеріали, в яких поєднано властивості керамічних речовин (високі твердість, ...
КЕРН
керн; ч. (нім., серцевина, стрижень) 1. Циліндричний стовпчик гірської породи, який одержують при ...
КЕРНЕР
кернер; ч. (нім.) інструмент (загострений сталевий стрижень), яким розмічають, наносячи керни, ...
КЕРШ
розмінна монета Саудівської Аравії, 1/20 ріала.
КЕСАР
кесар; ч. (гр., від лат., Цезар) 1. Грецька назва давньоримських імператорів - цезарів. 2. Титул ...
КЕСАРІВ РОЗТИН
кесарів розтин; сполучен. (лат., від розтин і розрізаю) штучне розродження за допомогою розтину ...
КЕСОН
кесон; ч. (фр., букв. - ящик) 1. Огороджувальна конструкція для утворення під водою або у ...
КЕТІ
одиниця ваги (близько 600 г) у країнах Південно-Східної Азії.
КЕТА
кета; ж. (нанайською мовою - риба) риба родини лососевих. Поширена в північній частині Тихого ...
КЕТГУТ
кетгут; ч. (англ., букв. - кишкова струна) нитки з кишок дрібної рогатої худоби, що їх ...
КЕТМЕНЬ
кетмень; ч. (тюрк.) у народів Середньої Азії ручне знаряддя для копання з дископодібним лезом, ...
КЕТОКИСЛОТИ
(кето(ни)) органічні сполуки, що містять карбоксильну групу - СООН і кетонну групу > СО.
КЕТОНИ
(к(альцій) і(ац)етон) органічні сполуки, що містять карбонільну групу, зв'язану з двома ...
КЕТСАЛЬ
кетсаль; ч. (ісп.) грошова одиниця Гватемали, поділяється на 100 сентаво.
КЕТЧ
кетч; ч. (англ., хапати, ловити) різновидність професійної боротьби в деяких країнах, що дозволяє ...
КЕФІР
кефір; ч. (осетин., кисляк) кисломолочний напій, заквашений при допомозі спеціального грибка. Див. ...
КЕФАЛЬ
кефаль; ж. (гр.) рід риб родини кефалевих; лобань, лобас, кефаля, кефала. Поширені в басейнах Тихого, ...
КЕЧ
(англ.) невелике двощоглове вітрильне судно.
КИЗИЛ
кизил; ч. (тюрк., букв. - червоний) 1. Чагарникова рослина або деревце з жовтими квітками та ...
КИМВАЛ
кимвал; ч. (гр.) старовинний ударний музичний інструмент, що складайся з мідних тарілок або чаш.
КИНДІ
(швед.) валянки; кенді.
КИПАРИС
кипарис; ч. (гр.) рід вічнозелених дерев та кущів. Поширені в помірно теплому поясі Європи, Азії, ...
КИШЛАК
кишлак; ч. (тюрк.) село, поселення в Середній Азії.
КИШМИШ
кишмиш; ч. (тюрк.) група безнасінних сортів винограду без насіння, а також сушені ягоди з них (ізюм).
КЛІЄНТ
клієнт; ч. (лат., підопічний) 1. У Стародавньому Римі - неповноправний громадянин, що юридичне ...
КЛІЄНТЕЛА
клієнтела; ж. (лат.) в Стародавньому Римі група осіб, залежних від патрона.
КЛІЄНТУРА
клієнтура; ж. (лат.) сукупність клієнтів.
КЛІВАЖ
кліваж; ч. (фр.) розщеплення гірських порід по тріщинах, напрям яких не збігається з первинною ...
КЛІВЕР
клівер; ч. (гол.) косе трикутне вітрило, що його встановлюють перед передньою щоглою.
КЛІМАКС
клімакс; ч. (гр., драбина, щабель) перехідний період у житті людини від статевої зрілості до ...
КЛІМАКТЕРІЙ
клімактерій; ч. (гр., драбина, щабель) перехідний період у житті людини від статевої зрілості до ...
КЛІМАТ
клімат; ч. (гр., нахил) багаторічний режим погоди в даній місцевості, що визначається ...
КЛІМАТИЗЕР
кліматизер; ч. побутовий прилад, який створює в кімнаті штучний мікроклімат (освіжає, зволожує й ...
КЛІМАТОГРАФІЯ
кліматографія; ж. (клімат і ...графія) розділ кліматології, що описує кліматичні умови різних ...
КЛІМАТОЛОГІЯ
кліматологія; ж. (клімат і ...логія) наука про клімат; вивчає причини й особливості виникнення ...
КЛІМАТРОН
кліматрон; ч. (клімат і гр., місце перебування, зосередження) оранжерея з штучним кліматом.
КЛІНІКА
клініка; ж. (гр., лікування, догляд за лежачим хворим, від ложе, постіль) установа лікарняного типу, ...
КЛІНІЦИСТ
клініцист; ч. лікар, який працює в клініці й лікування хворих поєднує з науковими спостереженнями ...
КЛІНГЕР
клінгер; ч. скло, крізь яке спостерігають рівень води в парових котлах при великому тиску пари.
КЛІНКЕР
клінкер; ч. (нім.) 1. Спечені глиняні вироби, звичайно у вигляді цегли. 2. Спечена суміш вапняку й ...
КЛІНКЕТ
(гол., заслінка) клиновий кран, запірний пристрій для трубопроводів на судні.
КЛІНОМЕТР
клінометр; ч. (гр., нахиляю і ...метр) прилад для вимірювання нахилу укосів насипу; в гірничій ...
КЛІНОСТАТ
(гр., нахиляю і ...стат) прилад, що його застосовують у дослідах з фізіології рослин для усунення ...
КЛІНОХЛОР
(гр., нахиляю і зелений) породоутворюючий мінерал класу силікатів, зеленого кольору з різними ...
КЛІНЧ
клінч; ч. (англ., стиснення) у боксі - взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є ...
КЛІО
Кліо (гр.) у давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, покровителька героїчної пісні, згодом - ...
КЛІПА
кліпа; ж. (швед., обтинати ножицями) монета некруглої форми.
КЛІПЕР
кліпер; ч. (англ., від підрізати) 1. У 19 ст. - вітрильне швидкохідне трищоглове судно. 2. У 19 ст. - ...
КЛІПСИ
(англ., від затиск) вид сережок, що їх прикріплюють до мочок вух без проколювання.
КЛІР
клір; ч. (гр., жереб) у християнській церкві - сукупність служителів культу певної церкви; ...
КЛІРЕНС
кліренс; ч. (англ., зазор) віддаль від найнижчих точок конструкції автомобіля (за винятком коліс) ...
КЛІРИНГ
кліринг; ч. (англ., від очищати, вносити ясність) система безготівкових розрахунків (за продані ...
КЛІСТРОН
клістрон; ч. (гр., б'ю, плещу хвилею і (елек)трон) надвисокочастотна електронна лампа; ...
КЛІФ
кліф; ч. (англ., скеля) обрив морського берега, що утворюється від дії прибою.
КЛІШЕ
кліше; с. (фр., букв. - відбиток) форма високого друку, призначена для поліграфічного відтворення ...
КЛІШОГРАФ
(фр., відбиток і ...граф) різновид електронного гравірувального автомата. Див. ...
КЛАВІАТУРА
клавіатура; ж. (нім., від лат., ключ) сукупність важелів (клавішів) у клавішних музичних ...
КЛАВІКОРД
клавікорд; ч. (фр., від лат., ключ і гр., струна) старовинний струнний ударний клавішний музичний ...
КЛАВІР
клавір; ч. (нім., від лат., ключ) 1. Загальна назва струнних клавішних музичних інструментів ...
КЛАВІРАУСЦУГ
клавіраусцуг; ч. (нім.) перекладення партитур вокально-симфонічного твору (опери, ораторії, ...
КЛАВІША
клавіша; ж. (лат., ключ) 1. Пластинка в музичному інструменті (фортепіано, баяні тощо), ударяючи по ...
КЛАВЕСИН
клавесин; ч. (фр., від лат., ключ) старовинний струнний щипковий клавішний музичний інструмент, ...
КЛАДОГЕНЕЗ
(гр., гілка, пагін і ...генез) шлях еволюції тваринних організмів, що приводить до виникнення в ...
КЛАДОДІЙ
кладодій; ч. (гр., гілка, пагін і вид, вигляд) видозмінений пагін рослин, стебло якого має сплющену, ...
КЛАДОНІЯ
кладонія; ж. (гр., гілка, пагін) рід кущистих лишайників; ростуть на грунті, пнях, біля основи ...
КЛАКА
клака; ж. (фр., від плескати, ляскати) група найманих глядачів для створення штучного успіху або ...
КЛАН
клан; ч. (від гельського - нащадок) 1. У шотландців та ірландців родова община. 2. перен. Рід або ...
КЛАП-КАМЕРА
клап-камера; ж. (нім., заслінка і камера) складаний фотоапарат з висувною передньою стінкою, де ...
КЛАПАН
клапан; ч. (нім.) 1. У механізмі, машині - накривка, що закриває отвір, через який проходить пара, газ, ...
КЛАРКИ ЕЛЕМЕНТІВ
числа, які показують середній вміст хімічних елементів у даному космічному тілі або в частині ...
КЛАРНЕТ
кларнет; ч. (фр., іт., від лат., ясний, чистий) дерев'яний духовий музичний інструмент.
КЛАС
екстра-клас; ч. (лат., розряд, група) 1. Сукупність, група предметів або явищ, що мають спільні ...
КЛАСИ СУСПІЛЬНІ
великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного ...
КЛАСИК
класик; ч. (лат., взірцевий) 1. Видатний, загальновизнаний письменник, діяч науки чи мистецтва, ...
КЛАСИКА
класика; ж. (лат., взірцевий) сукупність наукових праць, художніх творів, що мають світове ...
КЛАСИФІКАТОР
класифікатор; ч. 1. Особа, що проводить класифікацію. 2. Пристрій для сортування подрібнених руд, ...
КЛАСИФІКАЦІЯ
класифікація; ж. (лат., розряд і ...фікація) система розподілу предметів, явищ або понять на класи, ...
КЛАСИЦИЗМ
класицизм; ч. (лат., взірцевий) напрям у європейській літературі і мистецтві 17-початку 19 ст., суть ...
КЛАСИЧНИЙ
класичний (лат., взірцевий) 1. Той, що стосується давньогрецького або давньоримського періоду в ...
КЛАСОВИЙ
класовий той, що стосується суспільного класу. К-а боротьба - боротьба між суспільними класами, ...
КЛАСТОГЕННИЙ
кластогенний (гр., зламаний, потрощений і ...генний) утворений з уламків гірських порід.
КЛАУЗУЛА
клаузула; ж. (лат., закінчення) 1. юр. Спеціальна умова, передбачена чи обумовлена у договорі, ...
КЛЕВЕЇТ
клевеїт; ч. мінерал класу окисів і гідроокисів, різновид уранініту, багатий на рідкісноземельні ...
КЛЕЙОФАН
(гр., слава і світлий) мінерал класу сульфідів, світлозабарвлений або безбарвний різновид ...
КЛЕЙСТОГАМІЯ
клейстогамія; ж. (гр., замкнений і ...гамія) самозапилення й самозапліднення рослин з ...
КЛЕЙСТОКАРПІЙ
(гр., замкнений і плід) плодове тіло деяких сумчастих грибів; кулястої форми, замкнене, викидає ...
КЛЕМА
клема; ж. (нім., лещата) затискач, напр., для закріплення електричних дротів.
КЛЕПСИДРА
клепсидра; ж. (гр., від краду, хапаю та вода) водяний годинник у стародавніх Індії, Китаї, Єгипті, ...
КЛЕПТОМАНІЯ
клептоманія; ж. (гр., краду, хапаю і ...манія) хворобливий потяг у людини до крадіжки, один з ...
КЛЕРИКАЛ
клерикал; ч. (лат., церковний) 1. Представник церкви, що має духовний сан. 2. Прихильник ...
КЛЕРИКАЛІЗМ
клерикалізм; ч. (лат., церковний) політичний напрям, що прагне посилити вплив церкви на ...
КЛЕРК
клерк; ч. (англ., фр., від лат., духовна особа) 1. В Західній Європі за середньовіччя духовна особа. ...
КЛЕРУХІЇ
(гр., від наділ та володію) 1. Давньогрецькі військово-землеробські поселення на території ...
КЛЕФТИ
(гр., таємно захоплюю) грецькі селяни-партизани, які боролися проти турецького панування в Греції.
КЛОАКА
клоака; ж. (лат., від очищую, промиваю) 1. біол. Розширена кінцева частина задньої кишки у деяких ...
КЛОАЧНІ
ряд ссавців, що мають клоаку та розмножуються відкладанням яєць (качконіс, єхидна, проєхидна). ...
КЛОБМЕНИ
(англ., від дрюк, ломака) учасники селянського руху в Англії в період Англійської революції 17 ст.
КЛОН
клон; ч. (гр., паросток, пагін) потомство рослинного або тваринного організму, яке утворюється ...
КЛОНУС
клонус; ч. (гр., замішання, сум'яття) ритмічні, швидко змінюючі одне одного скорочення окремих ...
КЛОПФЕР
клопфер; ч. (нім., від стукотіти) найпростіший телеграфний апарат для приймання на слух знаків ...
КЛОТИК
клотик; ч. (гол., куля, набалдашник) кружок з виступаючими краями на верхньому кінці щогли або ...
КЛОТОЇДА
(гр., пряду і ...оїд) плоска спіралевидна крива, що складається з двох гілок, розташованих ...
КЛОУН
клоун; ч. (англ., бовдур, блазень, від лат., селюк, грубіян) 1. Комічний персонаж хитрого простака в ...
КЛОУНАДА
клоунада; ж. (англ.) 1. Виступ клоунів у цирковій виставі. 2. перен. Комічна вихватка, блазенство.
КЛУАТР
клуатр; ч. (фр., від лат., закрите місце, монастир) крита галерея, що обрамляє прямокутний двір ...
КЛУБ
ч. (англ.) 1. Громадська організація, що об'єднує людей певного кола, професії для спільного ...
КЛУМПАКОЇС
(лит., від дерев'яне взуття і нога) старовинний литовський народний парний танець.
КЛУП
клуп; ч. (нім.) інструмент (оправка зі змінними плашками) для нарізання зовнішньої різьби вручну.
КЛЮЗ
клюз; ч. (гол.) отвір у борту судна для пропускання ланцюга або каната (троса).
КЛЮФТ
(нім., Кіий - розколина) порожнина між жилою й бічною до неї породою.
КЛЯСЕР
клясер; ч. (пол., з фр., папка для паперів) альбом для колекції марок.
КНІКСЕН
кніксен; ч. (нім., робити реверанс, присідати) привітання дівчини з присіданням.
КНЕЛІ
кнелі; мн. (фр.) зварені у воді галушки з м'ясним або рибним фаршем.
КНЕЛЬ
кнель; ж. (фр.) дієтичний продукт з провареного м'ясного або рибного фаршу з маслом.
КНЕХТИ
(гол.) парні тумби зі спільною плитою на палубі судна, призначені для закріплення швартових або ...
КНОП
(гол.) плетений вузол у вигляді потовщення на кінці рослинного троса.
КО...
(лат.) префікс, що означає об'єднання, спільність, сумісність.
КОАГУЛЯНТИ
(лат., від викликаю згортання, згущення) речовини, що спричинюють коагуляцію. Застосовують для ...
КОАГУЛЯТ
коагулят; ч. (лат., затверділий, згущений) осад, що утворюється внаслідок коагуляції колоїдного ...
КОАГУЛЯЦІЯ
коагуляція; ж. (лат., згортання, згущення) злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в ...
КОАДАПТАЦІЯ
(ко... і адаптація) взаємні морфологічні та функціональні пристосування органів, що виробились у ...
КОАЙТА
(інд.) рід мавп родини чіпкохвостих. Поширені в Південній Америці. Інша назва - павукоподібні ...
КОАКСІАЛЬНИЙ
коаксіальний (ко... і лат., вісь) співвісний.
КОАЛІЦІЯ
коаліція; ж. (лат., союз) 1. Союз, об'єднання на добровільних засадах для досягнення спільної мети; ...
КОАЛЕСЦЕНЦІЯ
коалесценція; ж. (лат., зростаюсь, з'єднуюсь, укорінююсь) злиття крапель або пузирів при зіткненні ...
КОАЛЯЦІЙНИЙ
утворений на засадах коаліції, спільний, союзний. К. уряд - уряд, до складу якого входять ...
КОАТІ
(ісп., з карибської) рід хижих ссавців родини єнотових. Поширені в Південній Америці. Іноді ...
КОАТА
коата; ж. (інд.) рід мавп родини чіпкохвостих. Поширені в Південній Америці. Інша назва - ...
КОАЦЕРВАТИ
(лат., зібраний докупи, нагромаджений) драглисті крапельки, утворювані в розчині органічних ...
КОБАЛАМІН
кобаламін; ч. (кобаль(т) і (віт)амін) один з вітамінів групи В - вітамін В12. Синтезується лише ...
КОБАЛЬТ
кобальт; ч. (лат.) 1. Хімічний елемент, сріблясто-білий метал, твердіший від заліза, символ Со, ат. н. ...
КОБАЛЬТИН
кобальтин; ч. мінерал класу персульфідів, білого, сталево-сірого кольору. Руда кобальту.
КОБАЛЬТРОН
(кобаль(т) і (елек)трон) 1. Прилад, який використовують у медицині для глибокого опромінювання ...
КОБИЗ
кобиз; ч. казахський струнний смичковий музичний інструмент.
КОБОЛ
кобол; ч. (англ, скорочення від "загальноприйнята ділова мова") одна з мов програмування, ...
КОБРА
кобра; ж. (порт.) рід змій родини аспідових; поширені в Африці і південній частині Азії. Дуже ...
КОБУЗ
узбецький струнний смичковий музичний інструмент.
КОВАЛЕНТНИЙ ЗВ'ЯЗОК
(ко... і валентність) те саме, що й гомеополярний зв'язок.
КОВАРІАНТ
коваріант; ч. (ко... і варіант) число, алгебричний вираз, що при певному перетворенні величин, з ...
КОВБОЙ
ковбой; ч. (англ., від корова і хлопець) у західних штатах США - пастух-вершник, що пасе табуни коней ...
КОВЕЛІН
ковелін; ч. мінерал класу сульфідів, синього кольору. Мідна руда. Від прізвища італійського ...
КОВЕРКОТ
коверкот; ч. (англ.) вовняна чи напіввовняна тканина саржевого або нескладного діагоналевого ...
КОВЧЕГ
ковчег; ч. (тюрк.) 1. Судно, в якому, за біблійним міфом, урятувався від всесвітнього потопу Ной зі ...
КОГЕЗІЯ
когезія; ж. (лат., зв'язаний, зчеплений) прилипання одна до одної частин того самого твердого тіла ...
КОГЕРЕНТНІСТЬ
когерентність; ж. (лат., зв'язок, зчеплення) здатність до інтерференції, яку виявляють за певних ...
КОГЕРЕНТНИЙ
когерентний (лат.) взаємозв'язаний; К-і промені - пучки світла, що надходять до місця ...
КОГЕРЕР
когерер; ч. (англ., від лат., зв'язуюсь) прилад, який застосовували в перших радіоприймачах як ...
КОГНАТИ
(лат., букв. - родичі) в римському праві особи, які перебувають у юридично визнаній кровній ...
КОГОРТА
когорта; ж. (лат.) 1. У Стародавньому Римі - загін війська, що становив десяту частину легіону. 2. ...
КОД
код; ч. (фр., від лат., звід законів) 1. Система символів для передавання, обробки й зберігання ...
КОДА
кода; ж. (іт., букв. - хвіст) 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. 2. літ. ...
КОДЕЇН
кодеїн; ч. (гр., маківка) мед. лікарський препарат, алкалоїд. Застосовують переважно як засіб ...
КОДЕКС
кодекс; ч. (лат., навоскована дощечка для письма, книга) 1. Єдиний систематизований законодавчий ...
КОДИФІКАЦІЯ
кодифікація; ж. (кодекс і ...фікація) одна з форм систематизації законів та інших нормативних ...
КОДОН
кодон; ч. (код) набір з трьох нуклеотидів (триплет), що визначає місце даної амінокислоти в ...
КОДУВАННЯ
кодування; с. операція ототожнювання символів чи груп символів одного коду з символами чи ...
КОЕРЦИТИВНА СИЛА
(лат., стримування) напруженість магнітного поля, що зменшує залишковий магнетизм феромагнетика ...
КОЕРЦИТИМЕТР
(лат., стримування і ...метр) прилад для вимірювання коерцитивної сили.
КОЕРЦИТИМЕТРІЯ
коерцитиметрія; ж. (лат., стримування і ...метрія) один із способів магнітного контролю ...
КОЕФІЦІЄНТ
коефіцієнт; ч. (ко... і лат., той, що виробляє) 1. Сталий або відомий множник при іншій, звичайно ...
КОК
ч. (гол.) кухар на кораблі. Див. також: камбуз
КОК-САГИЗ
кок-сагиз; ч. (тюрк.) багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Каучуконос. 3 ...
КОКІЛЬ
кокіль; ч. (фр., букв. - черепашка) металева ливарна форма, в якій одержують металеві виливки.
КОКА
кока; ж. (ісп., з інд.,) вид тропічних чагарникових кущових рослин родини кокаїнових. Листки ...
КОКА-КОЛА
кока-кола; ж. (англ.) безалкогольний газований напій з домішкою екстракту з листків какао і ...
КОКАЇН
кокаїн; ч. (ісп.) алкалоїд; міститься в листі коки. В медицині солянокислу сіль К. застосовують для ...
КОКАЇНІЗМ
кокаїнізм; ч. хвороблива пристрасть людини до кокаїну; вид наркоманії. Систематичне вживання ...
КОКАРДА
кокарда; ж. (фр., від півень) 1. Металевий значок установленого зразка на форменому кашкеті. 2. заст. ...
КОКЕТКА
кокетка; ж. (фр.) 1. Жінка, що своєю поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається подобатися ...
КОКИ
коки (гр., зерно) кулясті бактерії. Поширені в грунті, повітрі, харчових продуктах тощо. ...
КОКЛЕ
(латис.) латиський струнний щипковий музичний інструмент.
КОКЛЮШ
коклюш; ч. (фр.) гостра інфекційна, переважно дитяча, хвороба, яка характеризується приступами ...
КОКОН
кокон; ч. (фр.) 1. Утвір з виділень шкірних залоз, куди відкладають яйця деякі черви. 2. Щільна ...
КОКОС
кокос; ч. (ісп., від кокосова пальма, кокосовий горіх) рід деревних тропічних рослин родини ...
КОКОТКА
кокотка; ж. (фр., букв. - курочка) жінка легкої поведінки, що живе на утриманні своїх поклонників.
КОКПІТ
(англ.) відкрите водонепроникне приміщення для рульового й пасажирів на катері або вітрильній ...
КОКС
кокс; ч. (нім., від англ.) тверда, міцна пориста маса, продукт коксування або крекінгу, застосовують ...
КОКСИТ
коксит; ч. (лат., стегно) запалення кульшового суглоба в людини; спостерігається при травмах та ...
КОКСОДРОМА
(гр., косий і біг; шлях) лінія, що лежить на якійсь поверхні обертання (напр.. поверхні земної кулі) і ...
КОКСОХІМІЯ
коксохімія; ж. (кокс і хімія) хімічна технологія, пов'язана з перетворенням природного палива на ...
КОКСУВАННЯ
коксування; с. перетворення природного палива (головним чином кам'яного вугілля) на кокс та інші ...
КОКТЕЙЛЬ
коктейль; ч. (англ., букв. - півнячий хвіст) 1. Напій, що становить суміш коньяку, лікеру та вин, іноді ...
КОКЦИДІЇ
(гр., кісточка та ... зменш. суфікс) ряд мікроскопічних одноклітинних тварин класу споровиків. ...
КОКЦИДІОЗ
кокцидіоз; ч. захворювання тварин, зрідка людини, що його спричинюють кокцидії.
КОКЦИДИ
(гр., кісточка) підряд комах ряду рівнокрилих хоботних. Поширені повсюдно, найчисленніші в ...
КОЛІ
колі; ч. або ж. (англ.) порода службових собак. Інша назва - шотландська вівчарка.
КОЛІБАКТЕРІОЗ
колібактеріоз; ч. (гр., товста кишка і бактеріоз) інфекційне захворювання новонародженого ...
КОЛІБРІ
колібрі (фр., ісп., з карибської) підряд птахів ряду довгокрилих, поширені в Південній і Північній ...
КОЛІЗІЯ
колізія; ж. (лат., від стикаюсь) 1. Зіткнення протилежних сил, інтересів, прагнень; сутичка. 2. ...
КОЛІМАТОР
коліматор; ч. (лат., націлююся) 1. В оптиці пристрій для створення пучка паралельних променів. 2. ...
КОЛІМАЦІЯ
колімація; ж. (лат., націлююсь) інструментальна похибка в оптичних приладах, яка виникає ...
КОЛІНЕАРНИЙ
колінеарний (ко... і лат., лінія) паралельний даній прямій лінії.
КОЛІНЕАЦІЯ
колінеація; ж. (ко... і лат., лінія) мат. перетворення, при якому точки однієї прямої перетворюються ...
КОЛІТ
коліт; ч. (гр., товста кишка) запалення слизової оболонки товстої кишки у людини й тварин.
КОЛА
кола (з афр. мов) рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Насіння (т. зв. горіхи кола) містить ...
КОЛАБОРАЦІОНІЗМ
колабораціонізм; ч. (фр.) співробітництво із загарбниками в окупованих ними країнах.
КОЛАБОРАЦІОНІСТ
колабораціоніст; ч. (фр., від співробітництво) зрадник своєї батьківщини, що співробітничає з ...
КОЛАГЕН
колаген; ч. (гр., клей і ...ген) волокнистий білок, що є основною складовою частиною специфічних ...
КОЛАЖ
колаж; ч. (фр., букв. - наклеювання) прийом в образотворчому мистецтві, за яким на певну основу ...
КОЛАПС
колапс; ч. (лат., звалений) 1. Гостра судинна недостатність, яка характеризується пригніченням ...
КОЛАРГОЛ
коларгол; ч. (гр., клей, лат., срібло і ...ол) мед. лікарський препарат. Застосовують при гнійних ...
КОЛАТЕРАЛЬНІ ШЛЯХИ АРТЕРІЙ
анат. обхідні, побічні шляхи артерій.
КОЛАТЕРАЛЬНИЙ
колатеральний (ко... і лат., бічний) бічний, боковий; - колатеральний кровообіг - колатеральні ...
КОЛАТЕРАЛЬНИЙ КРОВООБІГ
анат. побічне, обхідне сполучення кровоносних судин
КОЛБА
колба; ж. (нім.) скляна посудина з круглим або плоским дном і видовженою шийкою. Застосовують у ...
КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ
колегіальність; ж. принцип управління, при якому керівництво здійснюється не одноособове, а ...
КОЛЕГІАЛЬНИЙ
колегіальний (лат.) 1. Товариський. 2. Той, що його здійснює спільно група осіб, колегія.
КОЛЕГІУМ
колегіум; ч. (лат., товариство, співдружність) закриті середні або вищі навчальні заклади в 16 - 18 ...
КОЛЕГІЯ
колегія; ж. (лат., товариство, спільність) 1. У Стародавньому Римі група осіб, зв'язаних спільним ...
КОЛЕГА
колега; ч. або ж. (лат.) 1. Товариш за фахом, місцем праці, навчанням у вищій школі і т. ін.; ...
КОЛЕДЖ
коледж; ч. (англ.) вищий або середній навчальний заклад (середня школа) у Франції, Бельгії та ...
КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОР
в дореволюційній Росії цивільний чин.
КОЛЕКТИВ
колектив; ч. (лат., збірний) сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними ...
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ
колективізація; ж. (лат., збірний) усуспільнення.
КОЛЕКТИВІЗМ
колективізм; ч. риса суспільних відносин, яка полягає в усвідомленні вищості громадських ...
КОЛЕКТИВІЗОВАНИЙ
колективізований усуспільнений, об'єднаний у колгоспи.
КОЛЕКТИВНИЙ
колективний (лат.) загальний, спільний; - колективний договір

< 1 2 3 4 5 6 7 8 > >>

© eslovo.com.ua - Е.СЛОВО 2009-2017
 
Выполнено за: 0.012 c.