Слова на букву Е (849) Словник іншомовнихслів
На главную О проекте Обратная связь Поддержать проектДобавить в избранное

  
Е.СЛОВО →  Словник іншомовних слів →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я

Слова на букву Е (849)

< 1 2 3 4 > >>
ЕМЕРГЕНЦІ
(лат., той, що з'являється, вибивається) бот. поверхневі вирости на різних органах рослин, що ...
ЕМЕРДЖЕНТНА ЕВОЛЮЦІЯ
(англ., виникнення, поява нового, від лат., з'являюся) висунута на початку 20 ст. ідеалістична ...
ЕМЕРИТ
(лат.) пенсіонер. Див. також: емеритура
ЕМЕРИТУРА
емеритура; ж. (лат., заслужений) 1. Капітал, який складають щомісячні внески працюючих для видачі ...
ЕМЕТРОПІЯ
еметропія; ж. (гр., розмірений, відміряний і око) нормальна заломлювальна здатність (рефракція) ...
ЕМОЦІЇ
(фр., від лат., хвилюю, збуджую) душевні переживання, почуття гніву, печалі, радощів.
ЕМОЦІЙНИЙ
емоційний 1. Викликаний емоціями; той, що виявляє емоції. 2. Легко збуджуваний, нестриманий.
ЕМПІЄМА
емпієма; ж. (гр., нарив, гнояк) скупчення гною в будь-якій порожнині організму або в порожнистому ...
ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ
емпіріокритицизм; ч. (гр., досвід і критицизм) напрям у філософії кінця 19 - початку 20 ст., який ...
ЕМПІРІОМОНІЗМ
емпіріомонізм; ч. (гр., досвід і монізм) напрям у російській філософії початку 20 ст., що зводив ...
ЕМПІРІОСИМВОЛІЗМ
емпіріосимволізм; ч. (гр., досвід і символізм) різновидність емпіріокритицизму. За Е., уявлення і ...
ЕМПІРІЯ
емпірія; ж. (гр., досвід) 1. Людський досвід, сприйняття зовнішнього світу за допомогою органів ...
ЕМПІРЕЙ
(гр., вогненний) 1. іст. В уявленні давніх греків горішня частіша неба, наповнена вогнем; оселя ...
ЕМПІРИЗМ
емпіризм; ч. (гр., досвід) філ. напрям у теорії пізнання, який на противагу раціоналізмові вважає ...
ЕМПІРИК
емпірик; ч. (гр., букв. - досвідчений) послідовник емпіризму.
ЕМПІРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ
один з провідних напрямів сучасної соціології, який обмежується описом окремих сторін ...
ЕМПІРИЧНЕ ЗНАННЯ
знання, яке відображає дійсність з боку її зовнішніх зв'язків і відношень, включає в себе все, ...
ЕМПІРИЧНИЙ
емпіричний (гр.) Властивий емпіризму або заснований на емпірії (досвіді). - емпірична ...
ЕМПІРИЧНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ
рівень пізнавального процесу, що дає знання тих закономірних зв'язків і відношень, які ...
ЕМУ
ему; ч. (з мов Океанії) рід нелітаючих птахів. Поширені в степах Австралії і Тасманії. В Україні ...
ЕМУЛЬГАТОР
деемульгатор; ч. речовина, яка сприяє утворенню й підвищенню стійкості емульсій (напр., мило, ...
ЕМУЛЬСІЯ
емульсія; ж. (фр., від лат., дою) 1. Рідина, яка містить краплинки іншої рідини, що не ...
ЕМУШЕТА
(фр.) покривало на коней, щоб їх не кусали комахи.
ЕМФІЗЕМА
емфізема; ж. (гр., здуття) надмірне скупчення повітря в органах; - емфізема легень - підшкірна ...
ЕМФІЗЕМА ЛЕГЕНЬ
розширення легень у людини, зумовлене зниженням еластичності легеневої тканини;
ЕМФАЗА
емфаза; ж. (гр., зображення, виразність) напруженість мови, посилення її емоційної виразності, ...
ЕМФАТИЧНИЙ
емфатичний (гр.) почуттєво-виразний.
ЕНІГМАТИЧНИЙ
енігматичний (гр., загадка) незрозумілий, загадковий.
ЕНАЛІДИ
(гр., морський) бот. підводні рослини, що ростуть на мулуватих узбережжях морів.
ЕНАНТ
енант; ч. (гр., протилежний) хім., тех. різновид синтетичного волокна з поліамідів. Застосовують ...
ЕНАНТЕМА
енантема; ж. (гр., в, на і висип) мед. висип на слизових оболонках рота, носа, внутрішніх органів ...
ЕНВІРОНІКА
(англ., фр., оточення) комплекс науково-технічних знань про вплив навколишнього середовища на ...
ЕНГАРМОНІЗМ
енгармонізм; ч. (гр.) зрівнювання й ототожнювання звуків, що мають однакову висоту, але різні ...
ЕНДАРТЕРІЇТ
(ендо... і артеріїт) запалення внутрішньої оболонки артерії. Е. облітеруючий - захворювання людини ...
ЕНДЕМ
ендем; ч. (гр., місцевий, тубільний) місцевий, тубільний; рослина або тварина, поширена лише в ...
ЕНДЕМІЗМ
(гр., місцевий, тубільний) пристосовування окремих видів організмів до певного, порівняно ...
ЕНДЕМІК
ендемік; ч. (гр., місцевий, тубільний) рослина або тварина, поширена лише в певній місцевості; ...
ЕНДЕМІЧНИЙ
ендемічний (гр., місцевий) місцевий, властивий даній місцевості або поширений у ній (напр., Е-на ...
ЕНДЕМІЯ
ендемія; ж. (гр., в і народ, країна, область) постійне існування та періодичне поширення деяких ...
ЕНДО...
(гр., всередині) префікс, що означає знаходження всередині чогось.
ЕНДОГАМІЯ
ендогамія; ж. (ендо... і ...гамія) за первіснообщинного ладу звичай, за яким дозволялися шлюби лише ...
ЕНДОГЕННИЙ
ендогенний (ендо... і ...генний) зумовлений внутрішніми причинами; Е-ні процеси- процеси, що ...
ЕНДОДЕРМА
ендодерма; ж. (ендо... і ...дерма) внутрішній шар клітин первинної кори в стеблах і коренях вищих ...
ЕНДОЕКОГЕНЕЗ
(ендо... і екогенез) перетворення фітоценозу під впливом зміни середовища самим фітоценозом.
ЕНДОКІНЕМАТОГРАФІЯ
(ендо... і кінематографія) кінематографування порожнин тіла людини й тварин, яке застосовують з ...
ЕНДОКАРД
ендокард; ч. (гр.) внутрішня серцева оболонка; утворює клапани серця; ендокардій.
ЕНДОКАРДІЙ
ендокардій; ч. (ендо... і гр., серце) внутрішня серцева оболонка; утворює клапани серця.
ЕНДОКАРДИТ
ендокардит; ч. запалення ендокарда. Здебільшого поєднується з запаленням міокарда; найчастіше ...
ЕНДОКАРПІЙ
(ендо... і гр., плід) внутрішня частина оплодня у рослин (напр., "кісточка" у плодах вишні, сливи ...
ЕНДОКРИННИЙ
ендокринний (ендо... і гр., відділяю) пов'язаний із залозами внутрішньої секреції; Е-ні залози - ...
ЕНДОКРИНОЛОГІЯ
ендокринологія; ж. (ендо..., гр., відділяю і ...логія) наука, що вивчає будову й функцію ендокринних ...
ЕНДОКРИНОПАТІЯ
(ендо..., гр., відділяю і ...патія) загальна назва хвороб, спричинюваних порушенням діяльності залоз ...
ЕНДОМІТОЗ
ендомітоз; ч. (ендо... і мітоз) різновидність мітозу, при якій відбувається кратне збільшення ...
ЕНДОМЕТРИТ
ендометрит; ч. (ендо... і метрит) запалення слизової оболонки матки.
ЕНДОПАРАЗИТИ
(гр., всередині і паразити) організми, що паразитують в органах і тканинах людини, тварин або ...
ЕНДОПЛАЗМА
ендоплазма; ж. (ендо... і плазма) внутрішній шар цитоплазми тваринних і рослинних клітин, що ...
ЕНДОСКОПІЯ
ендоскопія; ж. (ендо... і скопія) метод дослідження (безпосереднього огляду) слизової оболонки ...
ЕНДОСМОС
ендосмос; ч. (ендо... і осмос) проникнення води й розчинених у ній речовин із зовнішнього ...
ЕНДОСПЕРМ
ендосперм; ч. (ендо... і гр., насіння) тканина в насінні рослин, у якій відкладаються запасні ...
ЕНДОТЕЛІЙ
ендотелій; ч. (ендо... і гр., сосок) клітини, що вистелюють внутрішню поверхню кровоносних і ...
ЕНДОТЕРМІЧНИЙ
ендотермічний (ендо... і термічний) той, що вбирає тепло; Е-ні реакції - хімічні реакції, які ...
ЕНДОТОКСИН
ендотоксин; ч. (ендо... і токсин) отрута (токсин), що входить до складу цитоплазми бактерій і ...
ЕНДОТРОФНИЙ
ендотрофний (ендо... і ...трофний) той, що живе всередині організму живителя (напр., ендотрофні ...
ЕНДСИ
ендси; мн. (англ., букв. - кінці) обрізки дощок до 2,4 м завдовжки.
ЕНДШПІЛЬ
ендшпіль; ч. (нім., від кінець і гра) заключна стадія шахової партії.
ЕНЕОЛІТ
енеоліт; ч. (лат., мідний, бронзовий і ...літ) мідний, вік; перехідний період від неоліту до ...
ЕНЕРВАЦІЯ
(лат.) виснаження нервів, знесилення нервової системи.
ЕНЕРГІЙНИЙ
енергійний (гр.) 1. Активний, життєдіяльний, сповнений сил. 2. Сильнодіючий.
ЕНЕРГІЯ
електроенергія; ж. (гр., діяльність) 1. Загальна міра всіх форм руху матерії. 2. перен. ...
ЕНЕРГЕТИЗМ
енергетизм; ч. (лат.) течія у філософії, природознавстві кінця 19 - початку 20 ст., яка вважає ...
ЕНЕРГЕТИКА
електроенергетика; ж. (гр., діючий, діяльний) галузь господарства, що вивчає й використовує ...
ЕНЗИМ
ензим; ч. (нім., гр., в, всередині і закваска) те саме, що й фермент.
ЕНЗИМОЛОГІЯ
(ензими і ...логія) те саме, що й ферментологія.
ЕНЗООТІЯ
ензоотія; ж. (гр., в, на і тварина) поширення інфекційної хвороби тварин на обмеженій території чи ...
ЕНКАЛОЙ
різновид синтетичного волокна з поліамідів.
ЕНКАУСТИКА
енкаустика; ж. (гр., від випалюю) живопис восковими фарбами.
ЕНКЛІЗІЯ
(гр.) перенесення наголосу на попереднє слово.
ЕНКЛІТИКА
енклітика; ж. (гр., від відхиляю) ненаголошене слово, що стоїть після наголошеного, утворюючи з ним ...
ЕНКЛІТИЧНИЙ
енклітичний (гр.) той, що не має власного наголосу.
ЕНКЛАВ
(фр., від лат., зачиняю на ключ) територія або частина території держави, повністю оточена ...
ЕНКОМ'ЄНДА
енком'єнда; ж. (ісп.) під час іспанської колонізації Америки - "опіка", яку здійснювали іспанські ...
ЕНКОМІЄНДА
(ісп., букв. - доручення) під час іспанської колонізації Америки - "опіка", яку здійснювали ...
ЕНОТЕРА
енотера; ж. (гр., від вино і полюю, приваблюю) рід трав'янистих рослин родини онагрових. Поширена ...
ЕНОФТАЛЬМ
енофтальм; ч. (гр., в і око) западання очного яблука в очну ямку; спостерігається найчастіше при ...
ЕНТАЛЬПІЯ
ентальпія; ж. (гр., нагріваю) термодинамічна функція, що дорівнює сумі внутрішньої енергії і ...
ЕНТЕЛЕХІЯ
ентелехія; ж. (гр., здійсненість) у філософії Арістотеля - внутрішня мета руху, закладена в ...
ЕНТЕР'ЄР
(фр.) 1. Архітектурно і художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення. 2. Картина, ...
ЕНТЕРИТ
ентерит; ч. (гр., кишка) запалення слизової оболонки тонких кишок. Спричинюється вживанням ...
ЕНТЕРОКОЛІТ
ентероколіт; ч. (гр., кишка і коліт) загальне ураження тонкого і товстого кишечника. Див. ...
ЕНТЕРОПТОЗ
ентероптоз; ч. (гр., кишка і птоз) опущення органів черевної порожнини. Інша назва - спланхноптоз.
ЕНТЕРОСЕПТОЛ
ентеросептол; ч. (гр., кишка, гнійний і ...ол) мед. лікарський препарат. Застосовують при кишкових ...
ЕНТО...
(гр., всередині) те саме, що й ендо... Див. також: ендо...
ЕНТОДЕРМА
ентодерма; ж. (гр., енто... й ...дерма) 1. Внутрішній шар (листок) зародка багатоклітинних тваринних ...
ЕНТОМОЛОГІЯ
ентомологія; ж. (гр., комаха і ...логія) наука про комах.
ЕНТОМОПОЛІТ
(гр.) скам'яніла комаха.
ЕНТОМОФІЛІЯ
ентомофілія; ж. (гр., комаха і ...філія) перенесення пилку з однієї рослини на іншу за допомогою ...
ЕНТОМОФАГ
(гр.) паразитичний організм, який живиться комахами.
ЕНТОПАРАЗИТИ
(гр., всередині і паразити) організми, що паразитують в органах і тканинах людини, тварин або ...
ЕНТРОПІЯ
ентропія; ж. (гр., в і поворот, зміна, перетворення) 1. фіз. Особлива фізична величина (функція стану ...
ЕНТУЗІАЗМ
ентузіазм; ч. (гр., від захоплююсь божеством) велике піднесення, порив, натхнення.
ЕНТУЗІАСТ
ентузіаст; ч. (гр., захоплений, натхненний) людина, яка здатна надихатися, ставитись до чогось з ...
ЕНУКЛЕАЦІЯ
енуклеація; ж. (лат., з і ядро) видалення, вилущування (напр., Е. ока - хірургічна операція, під час ...
ЕНЦЕФАЛІТ
енцефаліт; ч. (гр., мозок) запалення головного мозку людини й тварин; спричинюється мікробами, ...
ЕНЦЕФАЛОГРАМА
(гр., мозок і ...грама) те саме, що й електроенцефалограма.
ЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ
енцефалографія; ж. (гр., мозок і ...графія) метод рентгенологічного дослідження головного мозку, ...
ЕНЦЕФАЛОМАЛЯЦІЯ
(гр., мозок і пом'якшую) утворення в головному мозку омертвілих ділянок внаслідок ураження судин ...
ЕНЦИКЛІКА
енцикліка; ж. (лат., гр., круговий, загальний) письмове звернення папи римського до всіх католиків ...
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
енциклопедія; ж. (гр., коло загальноосвітніх знань) науково-довідкове видання, що об'єднує в ...
ЕНЦИКЛОПЕДИЗМ
енциклопедизм; ч. (фр., від гр., коло знань) всебічна освіченість, обізнаність з різних галузей ...
ЕНЦИКЛОПЕДИСТ
енциклопедист; ч. (фр.) 1. Людина, яка відзначається глибокими різносторонніми знаннями або ...
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ
довідково-енциклопедичний 1. Властивий енциклопедії. 2. перен. Всебічний, різносторонній.
ЕОЗИН
еозин; ч. (гр., ранкова зоря) органічна сполука, синтетичний барвник, порошок червоного ...
ЕОЗИНОФІЛИ
(еозин і ...філ) група лейкоцитів, протоплазма яких заповнена зернятками, що легко забарвлюються ...
ЕОЗИНОФІЛЬНИЙ
(еозин і ...філ) той, що легко забарвлюється еозином. Див. також: еозин
ЕОЛ
Еол; ч. (гр.) у давньогрецькій міфології - бог, володар вітрів.
ЕОЛІТ
елеоліт; ч. (гр., ранкова зоря і ...літ) застаріла назва епохи кам'яного віку.
ЕОЛІТИ
(гр.) невеликі уламки каменю, що мають сліди начебто штучної обробки.
ЕОЛОВИЙ
еоловий зумовлений діяльністю вітру; Е-ві процеси - руйнування вітром гірських порід і ...
ЕОН
еон; ч. (гр., ера, епоха) найбільший підрозділ геологічної історії Землі, що об'єднує кілька ер. ...
ЕОНИ
(гр.) давньогрецькі міфічні сили, божества мудрості, розуму і віри.
ЕОС
(гр.) 1. У давньогрецькій міфології - богиня ранкової зорі, світанку, сестра сонця й місяця, мати ...
ЕОЦЕН
еоцен; ч. (гр., ранкова зоря і ...цен) середня епоха палеогену. Див. також: палеоген
ЕПІ...
(гр.) префікс, що означає перебування над чимось або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, ...
ЕПІБЛЕМА
епіблема; ж. (гр., покривало) покривна тканина молодих коренів рослин.
ЕПІГЕНЕТИЧНИЙ
епігенетичний (епі... і генетичний) той, що виник внаслідок вторинних процесів; Е-ні родовища - ...
ЕПІГОН
епігон; ч. (гр., нащадок) 1. У Давній Греції - назва нащадків воїнів і полководців Александра ...
ЕПІГОНСТВО
епігонство; с. (гр.) діяльність запізнілого послідовника якогось напрямку суспільної думки, ...
ЕПІГРАМА
епіграма; ж. (гр., напис) 1. У давніх греків - напис на пам'ятнику, будинку тощо з поясненням значення ...
ЕПІГРАМАТИЧНИЙ
епіграматичний той, що має характер епіграми; в'їдливий, їдкий. Див. також: епіграма
ЕПІГРАФ
епіграф; ч. (гр., заголовок, напис) 1. У стародавніх греків - напис на пам'ятнику. 2. Цитата, крилатий ...
ЕПІГРАФІКА
епіграфіка; ж. (гр., надписую) допоміжна історична та філологічна дисципліна, що вивчає ...
ЕПІДІАСКОП
епідіаскоп; ч. (епі..., гр., через, крізь і ...скоп) оптичний прилад для проектування на екрані ...
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ
епідеміологічний той, що стосується епідеміології; Е-не обстеження - вивчення причин виникнення ...
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
епідеміологія; ж. (епідемія і ...логія) наука, що вивчає причини виникнення й закономірності ...
ЕПІДЕМІЧНИЙ
епідемічний 1. Той, що має характер епідемії. 2. Пов'язаний з боротьбою проти епідемії.
ЕПІДЕМІЯ
епідемія; ж. (гр., від поширений в народі) масове поширення інфекційної хвороби в певній ...
ЕПІДЕРМІС
епідерміс; ч. (епі... і гр., шкіра) 1. Зовнішній шар шкіри у людини й тварин, що складається з ...
ЕПІДЕРМОФІТІЯ
епідермофітія; ж. (епідерміс і гр., рослина) грибкове захворювання, що уражає переважно шкіру ...
ЕПІДИДИМІТ
епідидиміт; ч. (гр., придаток яєчка) запалення придатка яєчка в людини, спричинюється мікробами, ...
ЕПІДОТ
епідот; ч. (гр., приріст, прирощення) мінерал класу силікатів, колір зелений, бурий до чорного. ...
ЕПІДУРИТ
(епі... і лат., твердий) запальний процес на зовнішній поверхні твердої оболонки спинного мозку; ...
ЕПІЗОД
епізод; ч. (гр., букв. - вставка, додаток) 1. Випадок, випадкова подія, що не залишає помітного ...
ЕПІЗОДИЧНИЙ
епізодичний (гр., вставний, додатковий) випадковий, неперіодичний, окремий, не пов'язаний з цілим.
ЕПІЗООТІЯ
епізоотія; ж. (епі... й гр., тварина) поширення інфекційної хвороби тварин на значній території.
ЕПІЗООТОЛОГІЯ
епізоотологія; ж. (епізоотія і ...логія) наука про закономірності виникнення, розвитку й згасання ...
ЕПІКА
епіка; ж. (гр., епічний, розповідь, від слово) різні епічні твори, епічна поезія.
ЕПІКАРД
епікард; епікардій; ч. (від епі і гр. - серце) анат. зовнішній шар стінки серця; є внутішнім листком ...
ЕПІКАРДІЙ
епікард; епікардій; ч. (від епі і гр. - серце) анат. зовнішній шар стінки серця; є внутішнім листком ...
ЕПІКАРДИТ
епікардит; ч. запалення епікарда, спостерігається при деяких інфекційних захворюваннях. Див. ...
ЕПІКОТИЛЬ
епікотиль; ч. (епі... й гр., заглиблення) частина стебла у проростків рослин між сім'ядолями й ...
ЕПІКРИЗ
епікриз; ч. (гр., визначення, висновок) остаточний висновок в історії хвороби, що містить причини ...
ЕПІКУРЕЄЦЬ
епікуреєць; ч. 1. Послідовник епікуреїзму. 2. перен. Людина, що над усе ставить насолоду життям.
ЕПІКУРЕЇЗМ
епікуреїзм; ч. 1. Філософсько-етичне вчення, яке виходить з атомістичних і особливо з епічних ідей ...
ЕПІЛІМНІОН
(епі... і гр., водойма, озеро) верхній шар води в озерах.
ЕПІЛЕМА
(гр.) риторична фігура, суть якої в тому, що промовець сам дає собі заперечення і сам його ...
ЕПІЛЕПСІЯ
епілепсія; ж. (гр., від нападаю, схоплюю) хронічна психічна хвороба людини, характеризується ...
ЕПІЛОГ
епілог; ч. (гр., висновок, післямова) 1. Заключна частина п'єси, повісті, роману, де розповідається ...
ЕПІЛЯЦІЯ
епіляція; ж. (лат., з і волос) видалення волосся з лікувальною або косметичною метою; депіляція.
ЕПІМЕНІЯ
(гр.) 1. У давніх греків - жертви богам у дні молодика (молодого Місяця). 2. Місячне утримання ...
ЕПІМЕТЕЙ
(гр.) 1. Брат Прометея, що відкрив скриньку Пандори. 2. перен. Дурень, нерозумна людина.
ЕПІПАЛЕОЛІТ
епіпалеоліт; ч. (епі... і палеоліт) перехідний період від епохи палеоліту до неоліту. Див. ...
ЕПІСКОП
епіскоп; ч. (гр., розглядаю) оптичний прилад для проектування на екран зображення непрозорих ...
ЕПІСТЕМОЛОГІЯ
епістемологія; ж. (гр., знання і ...логія) те саме, що й гносеологія. Див. також: гносеологія
ЕПІСТИЛЬ
епістиль; ч. (гр.) те саме, що й архітрав. Див. також: архітрав
ЕПІСТОЛА
епістола; ж. (гр.) лист, послання.
ЕПІСТОЛЯРНИЙ
епістолярний той, що стосується літературних творів, які мають форму листів, послань.
ЕПІСТРОФА
епістрофа; ж. (гр., поворот, повертання) риторична фігура, повторення того самого слова або ...
ЕПІСТРОФЕЙ
епістрофей; ч. (гр., від повертаюсь, обертаюсь) другий шийний хребець у людини, ссавців, птахів, ...
ЕПІТАЛАМА
епіталама; ж. (гр., шлюбний) в античній літературі пісня або вірш, що виконувалися під час ...
ЕПІТАФІЯ
епітафія; ж. (гр., від над і могила) надгробний напис.
ЕПІТЕЛІЙ
епітелій; ч. (епі... і гр., сосок) 1. Тканина тварин і людини, що складається з живих, щільно ...
ЕПІТЕТ
епітет; ч. (гр., прикладка, прізвисько) художнє означення, що підкреслює характерну рису, ...
ЕПІТРОХОЇДА
(епі... і трохоїда) замкнута крива, яку описує зовнішня або внутрішня точка круга, що котиться, не ...
ЕПІФІЗ
епіфіз; ч. (гр., наріст, гуля) суглобовий розширений кінець довгих трубчастих кісток.
ЕПІФІТИ
(епі... і ...фіти) рослини, що живуть на інших рослинах, але використовують їх лише як місце ...
ЕПІФЕНОМЕН
епіфеномен; ч. (гр.) 1. Супровідне, другорядне явище. 2. У філософії - свідомість, що розглядається ...
ЕПІФЕНОМЕНАЛІЗМ
механістичне вчення, яке вважає психіку людини побічним продуктом фізіологічних процесів - ...
ЕПІФОРА
епіфора; ж. (гр., перенесення, повторення) стилістична фігура; повторення в кінці віршованих ...
ЕПІЦЕНТР
епіцентр; ч. (гр.) 1. Місце на земній поверхні, що лежить безпосередньо над вогнищем землетрусу ...
ЕПІЦИКЛ
епіцикл; ч. (епі... і цикл) мат. коло, центр якого рівномірно рухається по іншому колу.
ЕПІЦИКЛОЇДА
епіциклоїда; ж. (епі... і циклоїда) крива, яку описує довільна точка кола, що котиться по нерухомому ...
ЕПІЧНИЙ
епічний (гр.) 1. Властивий епосові; розповідний. 2. перен. Велично спокійний, безсторонній. Див. ...
ЕПАНАГОГА
(гр., підвищення, піднесення) збірник греко-римського або візантійського права. Видано в кінці 9 ...
ЕПАНАЛЕПСИС
(гр., повторення, повернення) те саме, що й анадиплозис.
ЕПАТАЖ
епатаж; ч. (фр.) скандальна витівка.
ЕПАТУВАТИ
епатувати (фр.) вражати, дивувати незвичайною поведінкою. Див. також: епатаж
ЕПЕЙРОГЕНІЧНІ РУХИ
(гр., суша і походження) тривалі повільні підняття й опускання земної кори, які відбуваються ...
ЕПЕЙРОФОРЕЗ
(гр., суша і переношу) горизонтальне переміщення материків, зумовлене процесами, що відбуваються ...
ЕПЕНДИМА
епендима; ж. (гр., верхній одяг) тонка оболонка, що вистилає мозкові шлуночки й центральний канал ...
ЕПЕНТЕЗА
епентеза; ж. (гр., вставка) поява додаткового звука в складі слова, напр., розмовне "промблема" ...
ЕПОД
епод; ч. (гр.) в античному віршуванні - ліричний вірш, в якому довгі рядки чергуються з короткими.
ЕПОЛЕТИ
(фр., від плече) вузькі, заокруглені на кінці погони, де розміщуються знаки розрізнення. ...
ЕПОНІМ
епонім; ч. (гр., той, що дає ім'я, назву) 1. У давньогрецькій міфології - бог, герой або людина, що ...
ЕПОНЖ
епонж; ч. (фр., букв. губка) різновид штучної тканини. Використовують для виготовлення одягу.
ЕПОПЕЯ
епопея; ж. (гр., від розповідь, епос і творю) 1. Художній твір, у якому широко й різнобічно зображено ...
ЕПОС
епос; ч. (гр., слово, розповідь) 1. Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2. Оповідний рід ...
ЕПОХА
епоха; ж. (гр., зупинка, затримка) 1. Певний проміжок часу, що його ознакою є визначні події або ...
ЕПСОМІТ
епсоміт; ч. мінерал класу сульфатів, білого кольору, іноді безбарвний. Використовують для ...
ЕПУЛІС
епуліс; ч. (епі... і гр., ясна) доброякісна пухлина ясен; спостерігається найчастіше при тривалому ...
ЕПЮР
епюр; ч. (фр., кресленик) кресленик, на якому просторова фігура зображена ортогональними ...
ЕПЮРА
епюра; ж. (фр., кресленик) графік залежності однієї величини від іншої (напр., у теорії машин і ...
ЕРІОМЕТР
(гр., вовна і ...метр) прилад для вимірювання товщини волосинок вовни, а також вовняних тканин.
ЕРА
ж. (лат., вихідне число) 1. Час, з якого запроваджується система літочислення. 2. Подія, особливо ...
ЕРАТО
Ерато; ж. (гр.) у давньогрецькій міфології - одна з 9 муз, покровителька ліричної поезії.
ЕРБІЙ
ербій; ч. хімічний елемент, символ Er, ат. н. 68; блискучий метал, належить до ...
ЕРГ
(гр., робота) одиниця роботи або енергії в СГС системі одиниць. Е. - робота сили в 1 дину на шляху в 1 ...
ЕРГАСТЕРІЙ
(гр., від працюю) у Стародавній Греції майстерня, в якій працювали раби.
ЕРГАСТОПЛАЗМА
ергастоплазма; ж. (гр., діяльний, енергійний і плазма) внутрішньоклітинний органоїд, на поверхні ...
ЕРГАСТУЛ
(лат., тюрма, гр., працюю) у Стародавньому Римі в'язниця для рабів (здебільшого підземна), в якій ...
ЕРГАТИВ
ергатив; ч. (нім. з гр., діюча особа) відмінок у деяких мовах (напр., баскській); українській не ...
ЕРГОКАЛЬЦИФЕРОЛ
(ерго(стерин), кальцій і гр., несу) жиророзчинний протирахітичний вітамін D2, необхідний для ...
ЕРГОНОМІКА
ергономіка; ж. (гр., робота і закон) наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні ...
ЕРГОНОМІЯ
(гр., робота і закон) наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на ...
ЕРГОСТЕРИН
ергостерин; ч. (фр., ріжки і гр., твердий) органічна речовина, циклічний спирт групи стеринів. Від ...
ЕРГОТАМІН
(фр., ріжки і аміни) мед. лікарський препарат. Застосовують при маткових кровотечах, атонії матки, ...
ЕРГОТИЗМ
ерготизм; ч. (фр., ріжки) отруєння людини ріжками, що потрапляють у борошно; характеризується ...
ЕРГОТИН
(фр., ріжки) мед. лікарський препарат; очищений рідкий екстракт ріжків. Один з кровоспинних ...
ЕРДЕЛЬТЕР'ЄР
ердельтер'єр; ч. (англ.) порода службових собак, виведена в Англії, в долині річки Еру.
ЕРЕ
ере; с. (сканд.) дрібна монета Швеції, Норвегії і Данії 1/100 крони.
ЕРЕБ
ереб; ч. (гр.) у давньогрецькій міфології підземне царство темряви.
ЕРЕКТОР
еректор; ч. (англ., від лат., ставлю прямо, підіймаю, напружую) пересувний пристрій для ...
ЕРЕКЦІЯ
ерекція; ж. (лат., випрямлення, набрякання) збільшення об'єму чоловічого статевого члена; настає в ...
ЕРЕМУР
еремур; ч. (гр., одинокий і хвіст) рід багаторічних рослин родини лілійних. Поширені в Центральній ...
ЕРЕМУРУС
еремурус; ч. (гр.) рід багаторічних рослин лілійних. Поширені в Центрально-Східній Європі. Деякі ...
ЕРЕТИЗМ
еретизм; ч. (гр., дратую) мед. стан підвищеної збудливості, подразливості.
ЕРЗАЦ
ерзац; ч. (нім., заміна) неякісний замінник, сурогат.
ЕРИЗИПЕЛОЇД
(гр., бешиха) інфекційна хвороба, що уражає здебільшого свиней. Людина заражається при контакті з ...
ЕРИНІЇ
(гр.) у давньогрецькій міфології - богині прокляття, кари й помсти (Тисіфона, Аллекто і Мегера), що ...
ЕРИСТИКА
еристика; ж. (гр., від сперечаюсь) мистецтво вести спір, полеміку.
ЕРИТЕМА
еритема; ж. (гр., червоність) почервоніння шкіри під впливом різний подразнень - механічних, ...
ЕРИТРИТ
(гр., червоний) чотириатомний спирт, безбарвна кристалічна речовина. Застосовують у харчовій ...
ЕРИТРОБЛАСТИ
(гр., червоний та ...бласти) одна з проміжних стадій розвитку червоних кров'яних тілець ...
ЕРИТРОМІЦИН
еритроміцин; ч. (гр., червоний і ...міцин) антибіотик, який затримує ріст стійких до пеніциліну форм ...
ЕРИТРОЦИТИ
(гр., червоний і ...цити) одна з форм клітин крові людини й багатьох тварин; містять гемоглобін, ...
ЕРКЕР
еркер; ч. (нім.) напівкруглий, тригранний або гранчастий засклений виступ у зовнішній стіні ...

< 1 2 3 4 > >>

© eslovo.com.ua - Е.СЛОВО 2009-2017
 
Выполнено за: 0.010 c.