Слова на букву В (291) Словник синонімів Полюги
На главную О проекте Обратная связь Поддержать проектДобавить в избранное

  
Е.СЛОВО →  Словник синонімів Полюги →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Слова на букву В (291)

1 2 > >>
В'ЇДЛИВИЙ
(який любить дошкуляти словом) ущипливий, колючий, дошкульний.
В'ЯЗЕНЬ
(той, хто арештований) зневажл. тюряжник, (хто сидить в тюрмі) арештант, невільник, у знач. ім. ...
В'ЯЗНИЦЯ
(приміщення для в'язнів) тюрма, зневажл. тюряга, заст. кримінал, темна, діал. цюпа.
В'ЯНУТИ
(про щось живе — засихати) прив'ядати, чахнути, нидіти.
ВІДБИВАТИ
(щось від чогось відокремлювати ударами) лупати, надбивати, відколювати; (протидіяти чомусь) ...
ВІДБИТОК
(те, що відбилося) відбиття, печатка, (звуковий) відгомін, (у дзеркалі) відображення, віддзеркалення.
ВІДБУВАТИСЯ
(мати місце) здійснюватися, бути, траплятися, проходити, уроч. довершуватися.
ВІДВІДУВАННЯ
(прихід з метою відвідати когось) провідини, відвідини, книжн. візит, (офіційно) заст. візитація.
ВІДВАЖНИЙ
(який не відчуває страху) сміливий, смілий, (з певною стійкістю) мужній, доблесний (особливо в ...
ВІДВЕРТАТИ
(спрямовувати в інший бік) відхиляти, відволікати.
ВІДВЕРТИЙ
(який проявляється відкрито) неприхований, непотайний.
ВІДГОРТАТИ
(переміщати в інший бік) відсувати, відгрібати.
ВІДГУК
(на чийсь поклик) відклик, (про щось написане) відзив, рецензія.
ВІДДІЛЯТИ
(робити межу) відділювати, відмежовувати, відгороджувати, відокремлювати, роз'єднувати, (частину ...
ВІДДАВАТИ
(давати назад взяте) повертати, вертати, (при пострілі з вогнепальної зброї) відбивати, ...
ВІДДАЛЯТИСЯ
(переміщатися на віддаль) посуватися, даленіти.
ВІДЗНАЧАТИ
(з приводу якоїсь події здійснювати певні заходи) проводити, святкувати, вшановувати, розм. ...
ВІДЗНАЧАТИСЯ
(мати щось особливе) характеризуватися, виділятися, вирізнятися.
ВІДКЛАДАТИ
(класти кудись що-небудь) залишати, оставляти, відставляти; (здійснення чогось) переносити, ...
ВІДКРИВАТИ
(знімати покриття) розкривати, відслоняти, розм. (повністю) оголювати, (пляшку, банку, пачку) ...
ВІДКРУЧУВАТИ
(повертаючи за різьбою, знімати щось) викручувати, відгвинчувати, вигвинчувати, розкручувати.
ВІДМІННІСТЬ
(те, що відрізняє одне від іншого) відхилення, відміна, (не має подібності) різниця, несхожість.
ВІДМІННИЙ
1. (який не має нічого подібного) різний, неподібний, несхожий, неоднаковий, (у поглядах) розбіжний; ...
ВІДМОВЛЯТИСЯ
(перестати дотримуватися попереднього) відступати, відрікатися, зрікатися, розм. відмахуватися, ...
ВІДНОВЛЮВАТИСЯ
(набувати попереднього вигляду) оживати, поновлюватися, відроджуватися, повертатися.
ВІДНОСИТИ
(теоретично встановлювати спільність одного з іншим) зараховувати що до чогось, пов'язувати, ...
ВІДОКРЕМЛЕНИЙ
(який відбувається окремо) окремий, розрізнений, роздільний, розм. відрубний, книжн. ізольований.
ВІДОКРЕМЛЮВАТИ
(брати частину від цілого) відділяти, відривати, (ударяючи) відламувати, (колупаючи) відколупувати, ...
ВІДПЛАТА
(відповідь за заподіяне) розрахунок, підсип, помста, розм. порахунок, заст. мста, (за поразку) реванш.
ВІДПОВІДАТИ
(давати відповідь) відказувати, (різко) відрізувати, відрубувати, (жартом) віджартовуватися, ...
ВІДПРАВА
(церковна служба) богослужіння, служба.
ВІДПРАВИТИ
(вислати кудись) (поштою) відіслати, адресувати, (насильно) виганяти, запахторити.
ВІДПРАВЛЯТИСЯ
(починати вирушати) рушати, відбувати, (різними способами) відходити, від'їжджати, відпливати.
ВІДПРАВНИК
(хто посилає щось поштою) адресант.
ВІДРІЗАТИ
1. (ріжучи, відокремити) відтяти, втяти, відкраяти, розм. відчикрижити (великий кусок) відшматувати, ...
ВІДРІЗНЯТИСЯ
(бути неоднаковим) різнитися, розходитися, розбігатися.
ВІДРІЗОК
(невелика частина чогось) відтинок, шматок, інтервал, (звичайно про час) проміжок, (простору) ...
ВІДРАЗА
(неприємне відчуття до когось) підеш. огида, обридливість, р. осоруга.
ВІДРАЗУ
(в цей же час) зразу, зараз, моментально, негайно, прожогом, розм. притьмом, (з самого початку) ...
ВІДСОТОК
(сота частина числа) процент.
ВІДСТАЛИЙ
(який перебуває на нижчому рівні) малорозвинений, нерозвинений, дурний.
ВІДСТУП
(рух назад) відхід, (зміна домовленості) відмова, відхід.
ВІДСТУПНИК
(той, хто відмовився від чогось) перевертень, (від свого народу) перекинчик, книжн. ренегат, ...
ВІДТІНОК
(різновид кольору) півтон, перелив, (незначна різниця) нюанс.
ВІДТВОРЮВАТИ
(робити попереднім) відновлювати, поновлювати, (споруду) реконструювати.
ВІДХИЛЕННЯ
(порушення нормального розвитку чогось) ненормальність, неправильність, книжн. аномалія, ...
ВІДХОДИТИ
(іти від чогось) відступати, віддалятися, (від гурту) відбиватися.
ВІДЧИНЯТИ
(робити отвір) розчиняти, відкривати, (не багато) прочиняти, (широко) розчахувати.
ВІДЧУТНИЙ
(який сприймається органами чуття) помітний, уловимий.
ВІДЬМА
(про злу жінку, що знається на чарах) чарівниця, чаклунка, баба-яга.
ВІЗ
(з запряжкою коней, волів) підвода, діал. фіра, заст. (чумацький) мажа, (з драбинами) гарба, драбиняк.
ВІЗНИК
(той, хто править кіньми на підводі) кучер, погонич, заст.: хурман, фірман, машталір.
ВІЙСЬКО
(збройні сили) армія, мн. полки, заст.: рать, дружина; (негативно про чужих) орда, полчища.
ВІК
(існування живого організму) життя; мн.: літа, роки, дні, (дуже довгий час) віки, вічність.
ВІЛЬНИЙ
(який не в неволі) свобідний, уроч. вольний, поет.: розкований, розкутий.
ВІРА
(визнання існування Бога) релігія, вірування, віросповідання.
ВІРНИЙ
(який не міняє свої поглядів, почуттів) постійний, незрадливий, відданий, незмінний.
ВІРОГІДНИЙ
(який не викликає сумнівів) імовірний, правдивий, достовірний.
ВІСТКА
(те, що доводять до чийогось відома) звістка, вість, повідомлення, книжн. інформація, (офіційне) ...
ВІТАННЯ
(вияв доброзичливих почуттів словами, письмово, жестами) привітання, поклін, (письмово, урочисто) ...
ВІТАТИСЯ
(віддавати вітання при зустрічі) вітати, здоровкатися, (по-військовому) козиряти.
ВІТЕР
(природній рух повітря) поет, вітровій, (сильний) буревій, борвій, (легкий) легіт, (сухий) суховій, ...
ВІЧНИЙ
(який буде існувати) довічний, безсмертний, невмирущий.
ВІЯТИ
(рух вітру) повівати, дути, провівати, потягати, (сильний вітер) рвати, шугати.
ВАБИТИ
(заманювати кудись чимсь принадним) надити, манити, (чимсь показовим) приваблювати, зваблювати, ...
ВАГІТНА
(про жінку, яка має народити дитину) розм. важка, черевата// при надії, у тяжі, у важному стані.
ВАГА
(прилад для важення) ваги, вагівниця, (з коромислом) терези; (те, що важить) вантаж, тягар.
ВАГАННЯ
(неспроможність рішитися на щось) нерішучість, сумнів, хитання,
ВАГАТИСЯ
(виявляти нерішучість зробити щось) сумніватися, хитатися, роздумувати, м'ятися.
ВАГОМИЙ
(який важливий в даному випадку) змістовний, ваговитий, (підтверджений чимсь) авторитетний, ...
ВАДА
(негативна ознака чогось) недолік, хиба, (серця) порок, розм. прогалина, ґанж, книжн. дефект, розм. ...
ВАЖИТИ
(мати певну вагу) тягти на стільки, (бути важливим для чогось) значити, означати// мати значення, ...
ВАЖИТИСЯ
(рішатися на щось) наважуватися, насмілюватися; замірятися, посягати.
ВАЖКИЙ
(який має велику вагу) тяжкий, масивний, нелегкий, (дуже важкий) важкуватий, тяжкуватий, тяжезний, ...
ВАЖКО
(про щось важке для перенесення — пряме і перен.) тяжко, трудно, тугувато, туго, гірко, несолодко.
ВАЖЛИВИЙ
(який має особливе значення) великий, визначний, значущий, (досить важливий) помітний, серйозний, ...
ВАКАНТНИЙ
(який ніким не зайнятий — про посаду) вільний.
ВАЛИТИ
1. (примушувати впасти) валяти, (догори ногами) перекидати, перевертати, (стіни) розвалювати; 2. (про ...
ВАНТАЖ
(щось важке, яке переміщають) вага, поклажа, тягар, розм. груз, (для перенесення руками) ноша, діал:. ...
ВАРИТИ
(робити придатним для споживання за допомогою вогню) приготовляти, готувати, розм. куховарити.
ВАРТІСТЬ
(цінність чогось) ціна, (вагомість чогось) цінність, значущість, значимість, значення.
ВАРТА
(загін часто озброєних людей, призначений для охорони чогось) охорона, сторожа, чати, розм. караул, ...
ВАРТО
(про доцільність чогось) варт, доцільно, доречно, гоже// годиться, личить, не завадить, не вадить, не ...
ВАРТОВИЙ
(той, хто стоїть на варті) вартівник, чатовий, розм:. караульний, вартівничий.
ВАРТУВАТИ
(стояти на варті) чатувати, розм. караул йти.
ВАТАЖОК
(керівник групи) провідник, проводир, ватаг, р. ватажко, отаман, р. вожак.
ВБІГАТИ
(біжучи, опинитися десь, в чомусь) влітати, забігати.
ВВАЖАТИ
(ким, чим, прирівнювати до когось, чогось) визнавати, признавати, приймати за кого, що, розм. мати за ...
ВДАЛЕЧ
(на далеку відстань) вдалину, вдалечінь, вдаль.
ВДАЛИЙ
(з добрим результатом) добрий, успішний, результативний, (про зауваження) влучний, (художній ...
ВДАЧА
(про риси, особливості людини) характер, природа, натура, розм. норов.
ВДИВЛЯТИСЯ
(дуже пильно дивитися) придивлятися, витріщатися, пронизувати// проникати очима, втуплювати очі, ...
ВДОСВІТА
(перед світанком) рано, раненько, світанком// на світанку, рано-вранці, підсил. рано-ранісінько, на ...
ВДУМУВАТИСЯ
(намагатися схопити всю суть чогось) заглиблюватися, поринати.
ВЕЛЕТЕНЬ
(той, що виділяється ростом) велет, богатир, книжн., підсил.: гігант, колос, фолькл. вирвидуб, ...
ВЕЛИКИЙ
(який значного розміру) чималий, немалий, підсил. величезний, велетенський, превеликий, ...
ВЕЛИЧ
(про вияв поваги) величавість, високість, величність, маєстат.
ВЕЛИЧНИЙ
(який захоплює своєю величавістю) величавий, (з масивністю) грандіозний, монументальний, ...
ВЕРЕДЛИВИЙ
(який з примхами) примхливий, капризний, комизливий, химерний, перебірливий, (про смак) вибагливий, ...
ВЕРЕДУВАННЯ
(вчинки вередливої людини) коверзування, капризування, розм:. вереди, комиза.
ВЕРЕДУВАТИ
(виявляти з усього незадоволення) перебирати, (штучно) вигадувати, (з примхами) капризувати, ...
ВЕРЗТИ
(говорити щось недоречне) розм.: плести, молоти, ляпати, плескати, зневажл.: патякати, торочити// ...
ВЕРТИКАЛЬНИЙ
(спрямований по вертикалі) прямовисний, прямий, сторчовий, простопадний.
ВЕРХ
(найвища частина чогось) вершина, вершок, верхівка; верхів'я, (гірського пасма) гребінь, розм.: ...
ВЕРШИНА
(найвищий ступінь вияву чого-небудь) верхів'я, вінець, книжн.: апогей, зеніт, кульмінація, пік.
ВЕРШНИК
(той, хто їде верхи) наїзник, верхівець, їздець, верховий, (військові) кавалерист, кіннотник.
ВЕСЕЛІТИ
(ставати веселим) веселішати, прояснятися, розпогоджуватися.
ВЕСЕЛИЙ
(який має гарний настрій, викликає веселість) життєрадісний; жартівливий, потішний, дотепний.
ВЕСЕЛИТИ
(викликати гарний настрій) забавляти, звеселяти, розвеселяти, (дотепами) розважати, тішити, ...
ВЕСЛУВАТИ
(за допомогою весел переміщувати човен поводі) гребти.
ВЕСЛЯР
(той, хто веслує) гребець, (на гондолі) гондольєр.
ВЕСНЯНКИ
(руді цяточки на шкірі) ластовиння, ластовинки.
ВЕСТИ
(спрямовувати рух куди-небудь) проводити, проводжати, (скеровуючи кого) супроводжувати.
ВЕСТИСЯ
безос. (бути узвичаєним) поводитися, узвичаюватися.
ВЕСЬ
(про щось як ціле) всенький //цілий.
ВЗІРЕЦЬ
(кого варто наслідувати) приклад, зразок, ідеал.
ВЗАЄМНИЙ
(який однаково виявляється при стосунках) обопільний.
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ
(взаємне розуміння) злагода, згода, порозуміння.
ВИБАЧАТИ
(виявляти поблажливість до кого-небудь) пробачати, прощати, дарувати.
ВИБАЧАТИСЯ
(просити вибачення в когось) перепрошувати.
ВИБАЧЕННЯ
(вияв поблажливості) пробачення, прощення; (прохання прощення) перепрошення, перепросини.
ВИБИРАТИСЯ
(з трудного місця, середовища) видобуватися, вилазити, вилізати, р. діставатися з чогось, (з ...
ВИБОРЧИЙ
(зі сл. блок, дільниця, кампанія, право), виборний (зі сл. агітація, депутат, посада, старшина).
ВИБУВАТИ
(перестати перебувати де-небудь) покидати, залишати, (за допомогою засобів переміщення) виходити, ...
ВИБУХАТИ
(про вибухові речовини) рватися, розриватися.
ВИВОДИТИ
(допомагати а. примушувати вийти звідки-небудь) випроваджувати, виставляти.
ВИВОЛІКАТИ
(ухопивши, перемістити щось в інше місце) витягати.
ВИВЧАТИ
(набувати певних знань) вчити, оволодівати чим, опановувати, (глибше) студіювати, розм. жарт, ...
ВИГАДАНИЙ
(який насправді не існує) придуманий, надуманий, видуманий; (з минувшини) легендарний, міфічний, ...
ВИГАДКА
(те, що придумано) вимисел, видумка, фантазія, фантастика, небувальщина, розм. байка, зневажл. мн. ...
ВИГАДУВАТИ
(описувати те, чого немає) видумувати, придумувати, вимишляти, фантазувати, мудрувати, (на основі ...
ВИГАНЯТИ
(змушувати когось вийти геть) проганяти, випроваджувати, виставляти, розм.: викидати, наганяти, ...
ВИГЛЯД
(про зовнішні ознаки людини) вид, зовнішність, подоба, постава.
ВИГОДА
(про щось корисне), користь, (про побут) зручність, затишок, (особлива) комфорт, комфортабельність.
ВИГОЛОШУВАТИ
(звертатися до когось з промовою) промовляти, проголошувати, ірон. віщати, (доповідь) зачитувати.
ВИГУКУВАТИ
(дуже голосно вимовляти якісь слова, фрази) викрикувати, гукати.
ВИДІЛЯТИСЯ
(бути не таким, як інші) вирізнятися, видаватися, відзначатися, р. виокремлюватися, (про зображення) ...
ВИДАВАТИ
(робити відомим що-небудь таємне) (на допиті) виказувати, викривати, зраджувати, розм. (з ...
ВИДАТНИЙ
(який виділяється особливими якостями) визначний, значний, великий, підеш.: блискучий, чільний, ...
ВИДНІТИСЯ
(бути видним) видніти, (досить чітко) красуватися, (не зовсім чітко) бовваніти, вимальовуватися, ...
ВИДНИЙ
(який звертає на себе увагу) солідний, показний, (виділяється зовнішністю) ставний, статечний, ...
ВИДУЖУВАТИ
(ставати здоровим) здоровшати, одужувати, поправлятися, (за допомогою ліків) виліковуватися, розм.: ...
ВИЗВОЛЯТИ
(робити вільним) звільняти, рятувати, виручати, (воюючи, здобувати попереднє) відвойовувати, ...
ВИЗНАНИЙ
(який здобув загальне визнання) поширений, модний, широковідомий, популярний.
ВИЗНАЧАТИ
(встановлювати що-небудь) окреслювати, визначувати, (визначення) розкривати, характеризувати, ...
ВИЗНАЧЕННЯ
(вислів, у якому розкривається суть чогось) книжн. дефініція, формулювання.
ВИЙМАТИ
(брати щось із середини чого-небудь) добувати, витягати, витягувати, (рвучко) вихоплювати, ...
ВИКЛИКАТИ
(пропонувати вийти, встати) визивати, (письмово) виписувати, (спричиняти появу певного стану) ...
ВИКОНУВАТИ
(робити щось із запропонованого) здійснювати, реалізувати, втілювати (в життя), уроч. звершувати.
ВИКОРІНЮВАТИ
(знищувати що-небудь) витруювати, викорчовувати.
ВИКОРИСТОВУВАТИ
(здійснювати щось для певної вигоди) користуватися чим, вживати що, застосовувати, ...
ВИКРЕСЛЮВАТИ
(викреслюючи, знімати щось з чогось) викидати, усувати, вимазувати, (зі списку) виключати.
ВИКРИВАТИ
(показувати справжню суть когось, чогось) розкривати, виявляти, розвінчувати, демонструвати// ...
ВИКРИВЛЕННЯ
(неправильне міркування) спотворення чогось, перекручення, кривотлумачення.
ВИКРИВЛЯТИ
(робити щось нерівним) скривлювати, перекривляти, (риси обличчя) перекошувати, скособочувати, (про ...
ВИКРУЧУВАТИСЯ
(виходити зі скрутного становища, часом хитруючи) виплутуватися, вивертатися, розм.: вислизати, ...
ВИЛАЗИТИ
(лізти нагору) залазити, п'ястися, пнутися, (по чомусь стрімкому) дертися, розм. викарабкуватися.
ВИЛЕЖУВАТИСЯ
(довго лежати) відлежуватися, розм. валятися.
ВИЛОЩЕНИЙ
(подібний до лиску) блискучий, глянсований.
ВИМІР
(вимірювана величина) параметр.
ВИМАГАТИ
(ставити вимогу) домагатися, диктувати кому що; (зобов'язуючи) веліти, наказувати, зобов'язувати.
ВИМАНЮВАТИ
(запрошувати когось зі середини чогось) винаджувати, викликати, (досягати чогось за допомогою ...
ВИМИКАТИ
(припиняти дію чогось) виключати, (газ, воду) відключати, (світло) гасити.
ВИМОВА
(манера вимовляти слова) дикція, говірка, книжн. прононс.
ВИМОВЛЯТИСЯ
(передаватися голосом) звучати, мовитися.
ВИМОГА
(строге побажання виконати щось) домагання, (категорично) ультиматум.
ВИМОГЛИВИЙ
(який виражає вимогу) прискіпливий, причепливий, критичний, вибагливий, підсил. суворий.
ВИНА
(причетність когось до чогось негативного) провина, гріх.
ВИНАДЖУВАТИ
(заохочувати вийти звідкись) виманювати.
ВИНАХІД
(якесь нове відкриття) видумка.
ВИНАХІДЛИВИЙ
(який здатен винайти щось, знайти вихід із складної ситуації) вигадливий.
ВИНАХОДИТИ
(творити щось невідоме) створювати, вигадувати, придумувати.
ВИНИКАТИ
(зненацька починати існувати, про думки, почуття, сумніви в голові, в серці) повставати, з'являтися, ...
ВИННИЙ
1. (який вчинив щось погане) винен, винуватий. 2. (який має дещо кислий смак) кислуватий, ...
ВИНОСКА
(пояснення до тексту) посилання.
ВИНОШУВАТИ
(думки, ідеї) плекати, кохати, леліяти, носити.
ВИНУВАТЕЦЬ
(той, що провинився в чомусь) боржник, призвідник, розм. призвідця, у знач, ім. винний, винуватий.
ВИНЯТКОВІСТЬ
(виділення чогось із ряду за якісь переваги) виключність, привілейованість.
ВИНЯТКОВИЙ
(який є винятком із ряду) особливий, рідкісний, унікальний, книжн. екстраординарний.
ВИПАДАТИ
(падати з чого-небудь) вивалюватися, вилітати, вириватися, (під час руху) висковзати, (про щось ...
ВИПАДКОВИЙ
(який іноді трапляється) принагідний, непостійний, книжн. оказіональний, (зненацька) несподіваний, ...
ВИПАДКОВО
(що виникло незалежно від подій) непередбачено, зненацька, несподівано.
ВИПАДОК
(те, що розпочалося зненацька) пригода, подія, епізод, інцидент, діал. припадок.
ВИПАРОВУВАННЯ
(перетворення рідини в пару) пара, випар.
ВИПИВАТИ
(вживати якусь рідину) розм. вихиляти, висушувати, осушувати, виціджувати, пропускати, перехиляти, ...
ВИПЛЕКАНИЙ
(який дбайливо догляданий) випещений, плеканий, викоханий.
ВИПЛИВАТИ
(з глибини води, рідини) спливати, випірнати, вигулькувати, поет, зринати, виринати, (брати початок ...
ВИПОГОДЖУВАТИСЯ
(ставати ясно) вияснятися, прояснюватися, рож. роз'яснятися, світліти, яснішати.
ВИПРАВДОВУВАТИСЯ
(визнавати невинним) оправдовуватися, вибачати, (з прихованням часткової провини) вигороджувати, ...
ВИПРАВЛЕННЯ
(те, що виправлене) поправка, розм. правка, книжн. коректив.
ВИПРАВЛЯТИ
(усувати помилки) поправляти, книжн. коригувати, коректувати, (повністю) переправляти, (частково) ...
ВИПРОБУВАННЯ
(виявлення якості чогось) перевірка, проба, мн. іспити, екзамен.
ВИПРОСТОВУВАТИ
(робити простим) розпрямляти, розпростовувати, випрямляти, розгинати.
ВИПРЯМЛЯТИСЯ
(ставати струнко) виструнчуватися, витягатися, випростовуватися.
ВИПУСКАТИ
(висувати наперед — кігті) виставляти, (дозволяти падати) попускати, (відриваючись — про пелюстки) ...
ВИПУСКНИК
(той, що закінчив якусь освіту) (про учня) абітурієнт.
ВИР
(місце в річці, морі з круговим рухом води, перен. — про події) коловорот, крутіж, круговерть, ...
ВИРІВНЮВАТИ
(робити рівним) рівняти, вигладжувати, розрівнювати, розправляти.
ВИРІЗУВАТИ
(ріжучи, відокремлювати) вирізати, витинати, (кущі, дерева) вирубувати.
ВИРІШАЛЬНИЙ
(який приводить до завершення) остаточний, останній, рішучий.
ВИРІШИТИ
док. (прийти до певного висновку) ухвалити, постановити, рішити, (обдумавши) покласти, порішити.
ВИРАЖАТИ
(передавати щось словами) висловлювати, виливати, (узагальнюючи) формулювати; (почуття) виявляти, ...
ВИРАЗНИЙ
(легкий для сприймання) чіткий, розбірливий, виразистий, яскравий, ясний, рельєфний, (про обличчя, ...
ВИРАХОВУВАТИ
(утримувати певну суму) вилічувати, відраховувати, (все разом) підсумовувати.
ВИРИВАТИ
(смикаючи, відривати) рвати, висмикувати, видирати, вискубувати.
ВИРОБЛЯТИ
(у процесі праці) робити, виготовляти, випускати, продукувати, творити, (фабричним способом) ...
ВИРОДЖУВАТИСЯ
(втрачати кращі якості) занепадати, перероджуватися, книжн. деградувати.
ВИРОК
(рішення суду) присуд, ухвала, (присяжних) вердикт.
ВИРОСТИ
(прожити вік до дорослого) розвинутися// стати дорослим.
ВИРОЩУВАТИ
(сприяти ростові) розводити, ростити, плекати, книжн. культивувати.
ВИРЯДЖАТИ
(приготовляючи, відправляти) випроваджувати, відправляти.
ВИСИЛАТИ
(за межі якогось місця) (поштою) слати, відправляти, посилати, надсилати, діал. подавати; (за межі ...
ВИСКАКУВАТИ
(подолати відстань стрибком) вистрибувати, виплигувати.
ВИСЛІВ
(сполучення слів) вираз, зворот, (у формі речення) фраза.
ВИСНАЖЕНИЙ
(який ослаблений від утоми) змучений, ослаблений, зморений, підсип, знесилений, (працею) ...
ВИСНАЖЕННЯ
(втрата сил) безсилля, ослаблення, слабість, кволість, знемога, розм. виснага.
ВИСНАЖУВАТИСЯ
(ставати безсилим) замучуватися, знесилюватися, знемагати, вимотуватися, розм. охляти.
ВИСОКИЙ
(значний ростом) (про людину) рослий, підеш, височенний, розм.: (про тонкого) довгий, (з дещо ...
ВИСОТА
(відстань від землі вверх) височина, височінь, високість, поет.: підхмар'я, вись, (про форму земної ...
ВИСТАВЛЯТИ
(висунувши щось з метою показати) висувати, вихиляти, розм. висолоплювати, вивалювати, солопити.
ВИСТАЧАТИ
(бути достатнім для кого) ставати, виставати.
ВИСТЕРІГАТИ
(таємно вистежувати) підстерігати, стерегти, розм. пильнувати, чатувати, (чекати на жертву) чигати.
ВИСТРИБКОМ
(стрибаючи) вискоком, вистрибцем, розм. скачки.
ВИСТУП
(дія, спрямована проти кого-небудь) (багатьох) похід, (зухвала) вилазка, (когось одного, ...
ВИСУВАТИ
(робити рух вперед) вистромлювати, виставляти, вихиляти, (язика) висолоплювати; (переміщаючи) ...
ВИТІВКА
(вчинок, що порушує звичні норми) вибрик, розм.: фокус, коник, каверза.
ВИТІВНИК
(той, хто любить витівки) химерник, розм. фігляр, (робить фокуси в цирку) фокусник, штукар, ...
ВИТІКАТИ
(про рідину, яка виходить) виходити, сочитися, точитися, (краплями) сльозитися, (початок річки, ...
ВИТИ
(видавати протяжні звуки) заводити, (про малих собак) скавучати, скавуліти.
ВИТИСЯ
(про рослини) обмотуватися, повиватися, плестися, розм. повзти.
ВИТОНЧЕНИЙ
(приємний на вигляд) тендітний, тонкий, (про манеру поведінки) ніжний, делікатний.
ВИТРІШКУВАТИЙ
(який має дуже опуклі очі) вирячкуватий, розм. вирлоокий, зневажл. булькатий, банькатий.
ВИТРАЧАТИ
(нерозважно тратити що-небудь) розтрачувати, марнотратити, гайнувати, розм.: тринькати, (гроші) ...
ВИТРИВАЛИЙ
(здатний витримувати навантаження) стійкий, терпеливий.
ВИТРИМАТИ
(перенести велике напруження) видержати, знести, витерпіти, пережити, вистраждати.

1 2 > >>

© eslovo.com.ua - Е.СЛОВО 2009-2017
 
Выполнено за: 0.008 c.